Це мені років 19 було. У знайомої був день народження і мене запросили на всі вихідні на дачу. А на дачі: літо, річка, черешня обліпила все дерево і ми, юні та безтурботні, плювали кісточки в траву та ділились мріями. І от до нас вийшла бабуся іменинниці, несучи величезну миску салату та буквально (!) 3-літрову каструлю тільки що посмажених котлет… Котлети - вогінь, я таких смачних в житті більше не їла! Ну взяла і сказала про це бабулі та попросила рецепт. Комплімент, йопт. І тут іменинниця спалахує: «О, ні, ти шо! Це ж наш родинний артефакт! Дідо до бабулі від коханки повернувся через рік тільки через її оці котлетки!». Ми всі захіхікали. Бабуня якось сумно посміхнулась і пішла в дім. А розповідь продовжилась. Виявилось, що ба була науковицею: працювала над серйозними речами і довго не виходила заміж, бо була зайнята і цікавилась наукою дуже. Та то було, доки молодий водій якоїсь місцевої «шишки» в її інституті не взяв її «в оборот». Буквально в осаду, зі слів онуки. Перед ...